|
IRZSMU >
Кафедри >
Кафедра хірургії-2 ННІПО >
Наукові праці. (Хірургія-2 ННІПО) >
Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс:
http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/21485
|
Название: | Септичний шок: лікування та сучасне трактування питання |
Авторы: | Шаповал, Сергій Дмитрович |
Ключевые слова: | септичний шок інфузійна терапія інотропи антибактеріальна терапія довгострокові результати |
Дата публикации: | 2024 |
Библиографическое описание: | Шаповал С. Д. Септичний шок: лікування та сучасне трактування питання / С. Д. Шаповал // Український журнал клінічної хірургії. - 2024. - Т. 91, N 3. - С. 38-46. - https://doi.org/10.26779/2786-832X.2024.3.38. |
Аннотация: | Мета. Проаналізувати результати лікування хворих із септичним шоком, що здійснювалося згідно з рішеннями Погоджувальної міжнародної конференції та протоколами настанови «Сепсис–3».
Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебували 283 хворих із сепсисом, які лікувалися в гнійно-септичному центрі Запорізької міської лікарні № 3 впродовж 1991 – 2024 рр. Досліджувані хворі були розподілені
на такі групи: 1–ша – 193 (68,2%) хворих із сепсисом, яких лікували згідно з рішеннями Погоджувальної міжнародної конференції щодо питань сепсису і септичного шоку (2012, 2004), у 1991 – 2015 роках, та 2–га – 90 (31,8%) хворих, яких лікували за протоколами настанови «Сепсис–3», прийнятої у 2016 році, у 2016 – 2024 роках. У 1–й групі
було 118 (61,1%) хворих із сепсисом і 75 (38,9%) – із септичним шоком, у 2–й групі – 56 (62,2%) хворих із сепсисом і
34 (37,8%) – із септичним шоком. Тобто разом в обох групах було 109 пацієнтів із септичним шоком.
Результати. Із 75 пацієнтів із септичним шоком 1–ї групи померло 56, летальність становила 74,7%. Із 34 хворих із
септичним шоком 2–ї групи померло 23, летальність становила 67,6%. У 1–й групі 17 (30,4%) пацієнтів померли неоперованими в перші години чи добу септичного шоку, тоді як у 2–й групі таких пацієнтів було лише 4 (17,4 %). Показник летальності хворих із септичним шоком, що були неоперовані, у 2–й групі був меншим на 13,0% (х2=5,63;
р<0,0177). Також середній термін перебування хворих із септичним шоком 2–ї групи у стаціонарі був меншим на
(4,7 ± 0,24) доби (t=4,36; р<0,001).
Висновки. Інтенсивну терапію при септичному шоку потрібно продовжувати, поки гемодинамічні показники продовжують поліпшуватися, а первинну інфузійну терапію слід обмежувати та керуватися оцінкою реагування організму
на введення розчинів. Норадреналін збільшує переднавантаження, системний судинний опір та серцевий викид, тому
його застосування у пацієнтів із персистуючою гіпотензією потрібно на ранніх стадіях септичного шоку. У хворих з
адекватним контролем джерела інфекції слід використовувати більш коротку, а не більш тривалу антибактеріальну
терапію. Оптимальний режим проведення антибактеріальної терапії – використання карбапенемів у максимальному дозуванні у сполученні з лінезолідом. |
URI: | http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/21485 |
Располагается в коллекциях: | Наукові праці. (Хірургія-2 ННІПО)
|
Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.
|