Гіперандрогенія та дерматопатії: можливості терапії із застосуванням дієногесту та спіронолактону

Abstract

На тлі стресових ситуацій та зниження народжуваності в Україні гіперандрогенні стани являють собою серйозну медичну проблему стосовно репродуктивного здоров’я жінок, що пов’язано з їх високою частотою (10–30%), негативним впливом на фертильність і обмін речовин. Наслідками гіперандрогенії (ГА) у жінок є порушення менструального циклу у 46–77%, ендокринна безплідність — 60–74%, невиношування вагітності — 21–32% та ін. [10]. До частих та характерних проявів ГА належать дерматопатії, такі як вульгарні акне (ВА), алопеція, себорея та гірсутизм [1, 3, 5, 46]. ВА та себорейний дерматит (СД) є найпоширенішими захворюваннями шкіри, що розвиваються на фоні ГА. Поширеність ВА у жінок зменшується з віком: з близько 90% у віці молодше 18 років до 10% — у віці 45 років. СД становить 15–20% серед усіх звернень до дерматологів, його частота в популяції становить 10–15%, а пік захворюваності припадає на період 18–40 років [6, 8, 12, 40]. Стійкі косметологічні вади внаслідок андрогензалежної патології шкіри у жінок є стресовим фактором у їх житті, що суттєво впливає на психоемоційну сферу та адаптацію до соціального середовища. Наявність уражень шкіри на відкритих ділянках тіла, особливо на обличчі, значно знижує самооцінку, викликає тривогу, депресію, стан хронічного стресу, формує дисморфофобію, що, безумовно, знижує якість життя й соціальну адаптацію та призводить до обмежень у всіх сферах життя. Безсистемне застосування препаратів, лікування у різних спеціалістів, неефективність терапії ще більше поглиблюють психоемоційні порушення [5, 6, 39]. Однак попри значну поширеність ГА та дерматопатій, велику кількість проведених досліджень на сьогодні остаточно не визначено причини їх розвитку, методи профілактики та лікування у жінок, яким протипоказані комбіновані оральні контрацептиви (КОК), що входять до стандартної терапії. Вищезазначене обґрунтовує необхідність подальшого вивчення проблеми ГА, особливостей перебігу ВА і СД на її фоні з метою удосконалення тактики ведення пацієнток, вибору ефективної терапії та запобігання порушенням психоемоційної сфери. Позитивних результатів у лікуванні хворих цієї когорти можна досягти лише за участю лікарів різних спеціальностей: загальної практики, дерматовенерологів і акушерів-гінекологів, що пов’язано з частими рецидивами захворювань протягом усього життя та багатогранним характером порушень з боку різних органів і систем.