Профіль інтерлейкінів-1,6 та 18 у хворих з гострою обструкцією верхніх сечових шляхів

Abstract

Сечокам’яна хвороба є одним із найпоширеніших захворювань в урології, що супроводжується формуванням каменів у нирках і сечовивідних шляхах. Найчастішим і першим клінічним ускладненням сечокам’яної хвороби виступає порушення відтоку сечі, яке проявляється нирковою колькою, зниженням функції нирки та подальшим розвитком запального процесу. При тривалому порушенні уродинаміки у нирковій паренхімі відбуваються деструктивні зміни, що призводять до розвитку тубулоінтерстиціалих змін — процесу, який уражає інтерстицій та канальцевий апарат нирок. Це стан супроводжується інфільтрацією тканин імунокомпетентними клітинами, підвищеним виробленням прозапальних та профіброгенних цитокінів і подальшим розвитком фіброзу, що врештірешт може призвести до хронічної ниркової недостатності. Для виявлення склеротичних змін у тубулоінтерстиціальній тканині, з метою подальшого вдосконалення методів лікування, використовувались біомаркери у сечі та сироватці крові. Метою даного дослідження було оцінити діагностичну значущість інтерлейкінів IL-1, IL-6 і IL-18 у виявленні тубулоінтерстиціальних змін у нирках у пацієнтів із сечокам’яною хворобою з порушенням пасажу сечі по верхніх сечових шляхах. Було обстежено 50 пацієнтів з однобічною гострою обструкцією верхніх сечових шляхів віком від 24 до 60 років. Контрольну групу склали 15 здорових донорів. Діагноз встановлювався на основі фізикального обстеження, ультразвукової діагностики, рентгенологічних та інструментальних методів. Рівні біомаркерів: інтерлейкіну-1 (IL-1), інтерлейкіну-6 (IL-6) та інтерлейкіну-18 (IL-18), у плазмі крові та сечі, збір матеріалу проводили на 1 день та на 7 добу. Концентрацію IL-1, IL-6, IL-18 у крові та сечі здійснювали імуноферментним методом, що базується на використанні “сендвіч”-варіанту твердофазного імуноферментного аналізу. Процедуру здійснювали на імуноферментному комплекcі ImmunoChem-2100. Аналіз проводився в 96-ямкових мікропланшетах, дно лунок яких було вкрите моноклональними антитілами до відповідного молекулярного маркеру. Концентрацію дослідних показників виражали у пг/мл. Статистично результати опрацьовували за допомогою програми «Statistica 6,0» (пакет StatStof Inc, USA, № ліцензій AXXR712D833214FAN5). На 1 добу спо- стерігалося різке підвищення IL-1β, IL-6 та IL-18, з особливо високими рівнями IL-6 у плазмі (у 150 разів) і сечі (у 40 разів). На 7 добу зафіксовано достовірне зниження всіх показників, проте рівень IL- 18 залишався утричі вищим за контроль. Динаміка IL-6 та IL-1β відображала гостру фазу запалення, тоді як стійка експресія IL-18 асоціювалася з профіброгенними процесами, що можуть призводити до інтерстиціального фіброзу. Комбіноване визначення IL-1β, IL-6 та IL-18 у плазмі та сечі є перспективним методом ранньої діагностики тубулоінтерстиціальних ушкоджень нирки та прогнозування ризику прогресування хронічної ниркової недостатності у пацієнтів з гострою обструкцією верхніх сечових шляхів. Urolithiasis is one of the most common urological conditions, characterized by the formation of stones in the kidneys and urinary tract. The earliest and most frequent complication is urinary obstruction, presenting with renal colic, impaired renal function, and, in some cases, inflammation. Persistent obstruction induces destructive changes in the renal parenchyma, leading to tubulointerstitial damage involving both the interstitium and tubular structures. This process is associated with immune cell infiltration, overproduction of proinflammatory and profibrotic cytokines, and progressive fibrosis, ultimately increasing the risk of chronic kidney disease. To detect fibrotic changes and optimize treatment, urinary and serum biomarkers were investigated. The aim of this study was to asses the diagnostic significance of interleukins IL-1, IL-6, and IL-18 in detecting tubulointerstitial changes in the kidneys of patients with urolithiasis and upper urinary tract obstruction. The study included 50 patients (aged 24–60) with unilateral acute upper urinary tract obstruction and 15 healthy individuals as controls. Diagnosis was based on physical examination and confirmed by findings of ultrasound, radiographic and instrumental investigation. Biomarkers (IL-1, IL-6, IL-18) were measured in blood plasma and urine collected on day 1 and day 7. Concentrations were determined using a sandwich-type ELISA by applying the ImmunoChem-2100 system (USA). Absorbance was measured at 450 nm, and results were expressed in pg/mL. Statistical analysis was performed using Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). On day 1, a sharp increase in IL-1β, IL-6, and IL-18 was observed, with IL-6 showing the highest rise— 150-fold in plasma and 40-fold in urine. By day 7, all levels had significantly decreased, though IL-18 remained three times above control values. The dynamics of IL-6 and IL-1β reflected the acute inflammatory response, while persistent IL-18 expression was associated with profibrotic processes potentially leading to interstitial fibrosis. Simultaneous measurement of IL-1β, IL-6, and IL-18 in plasma and urine represents a promising method for early detection of tubulointerstitial injury and for assessing the risk of chronic kidney disease progression in patients with acute upper urinary tract obstruction.