Personal identity and bioethical issues in the vicinity: the pluralistic approach to diachronic persistence

Abstract

The article discusses the relationship between the concept and philosophical theories of personal identity on one hand and bioethical problems on the other. The paper argues that the discussion of the ethical issues of the beginning and the end of human life in terms of personal identity gravely suffers from the ambiguity of the terms. The case is made for a more appropriate framework, where the concept of «personal identity» is superseded with three concepts – of a human organism, a mental subject, and a person understood as a human being in the world in the process of developing his or her personality. The latter two designate the most plausible candidates for bearing the ethical significance typically associated with the beginning and the end of the existence of a human person – that is, his or her beginning of life and death. By contrast with the referent of the ambiguous «person», both a mental subject and a human being in the world in the process of developing his or her personality have definite objective temporal spans of existence (delimited by definite objective moments of beginning and end) that can be associated with appropriate ethical significance. However, there is a controversial issue as to which one confers the full (exceptional) value and dignity on a human life – the religious and the naturalistic perspectives sugest different answers to this question. A practical resolution of this controversy in a pluralistic society (with many adherents of both religious and naturalistic outlooks) can combine a more safe consciousness-based approach to legislative regulation of the issues related to the beginning of human life and to human death with a maximal space for personal choice. У статтi обговорюється взаємозв’язок мiж поняттям та фiлософськими теорiями персональної iдентичностi, з одного боку, та бiоетичними проблемами, з iншого. Запропоновано та обґрунтовано тезу, що дискусiя стосовно етичних питань початку та кiнця людського життя з точки зору персональної iдентичностi серйозно страждає вiд неоднозначностi термiнiв. Це зумовлює доцiльнiсть формування бiльш вiдповiдного концептуального каркасу, в якому поняття «персональна iдентичнiсть» замiнюється трьома поняттями – людського органiзму, психiчного суб’єкта та особи, що розумiється як людина у свiтi в процесi розвитку своєї особистостi. Останнi два поняття позначають найбiльш ймовiрних кандидатiв на етичну значимiсть, яка зазвичай асоцiюється з початком та кiнцем iснування людини, тобто з початком її життя та її смертю. На вiдмiну вiд неоднозначного поняття «особа», як психiчний суб’єкт, так i людина у свiтi в процесi розвитку своєї особистостi, мають певнi об’єктивнi часовi промiжки iснування (обмеженi об’єктивними моментами початку та кiнця), якi можуть бути надiленi вiдповiдним етичним значенням. Проте питання про те, з яким iз цих понять має бути пов’язана повна (виняткова) цiннiсть i гiднiсть людського життя, є суперечливим: вiдповiдi на нього виглядають вiдмiнними в релiгiйнiй та натуралiстичнiй перспективах. Практичне вирiшення цiєї суперечки в плюралiстичному суспiльствi (в якому i релiгiйний, i натуралiстичний свiтогляди мають багато прибiчникiв) може поєднувати бiльш безпечний, свiдомiсть-орiєнтований пiдхiд до юридичного регулювання питань, пов’язаних з початком людського життя та смертю людини, та максимальний простiр для особистого вибору.