Condition of periodontal tissues in adults with dental arch defects before and after prosthodontic treatment

Abstract

The aim of the study was to determine the relationship between the concentration of biochemical markers in oral fluid and the condition of periodontal tissues in adult patients with dental defects before and after orthopedic treatment. Fifty patients were examined and divided into a main group and a control group. All participants underwent an index assessment of periodontal status, professional oral hygiene, and sanitation. In patients of the main group, the concentrations of MMP-8, sRANKL, and osteocalcin in oral fluid were additionally determined before treatment, after treatment, and one year later. The state of dental hygiene was assessed using the OHI-S index, inflammatory changes were assessed using the PMA and SBI indices, and the degree of periodontal destruction was assessed using the PI. Patients in the main group showed a significant improvement in all periodontal indicators both after treatment and one year later: the OHI-S index decreased from 3.35 to 2.00 points, the PI decreased from 1.9 to 0.4 points, the PMA decreased from 45% to 25%, and the SBI decreased from 30% to 10%. In the control group, the positive dynamics were less pronounced and not always statistically significant. The concentration of MMP-8 gradually decreased throughout the observation period (from 3.95 to 1.50 ng/ml), reflecting a decrease in the activity of inflammatory and destructive processes. Osteocalcin levels, on the contrary, increased (from 0.18 to 0.35 ng/ml), indicating the activation of bone tissue remodeling. For sRANKL, a sharp decrease was observed immediately after treatment, followed by a slight increase after 1 year, which remained below baseline values. A strong and moderate correlation was found between MMP-8 and osteocalcin, as well as between MMP-8 and the main periodontal indices at the pre-treatment stage. The results confirm the feasibility of a comprehensive assessment of clinical indices and oral fluid biomarkers to monitor the effectiveness of orthopedic treatment in patients with dental arch defects. Метою дослідження було визначення взаємозв’язку між концентрацією біохімічних маркерів у ротовій рідині та станом тканин пародонта у дорослих пацієнтів із дефектами зубних рядів до та після ортопедичного лікування. Обстежено 50 пацієнтів, розподілених на основну та контрольну групи. Усім учасникам проведено індексну оцінку стану пародонта, професійну гігієну порожнини рота та санацію. У пацієнтів основної групи додатково визначали концентрації MMP-8, sRANKL та остеокальцину в ротовій рідині до лікування, після нього та через рік. Стан гігієни зубних рядів оцінювали за індексом OHIS, запальні зміни – за індексами PMA та SBI, ступінь деструкції пародонта – за PI. У пацієнтів основної групи зафіксовано достовірне покращення всіх пародонтальних показників як після лікування, так і через рік: індекс OHI-S знизився з 3,35 до 2,00 бала, PI – з 1,9 до 0,4 бала, PMA – з 45% до 25%, SBI – з 30% до 10%. У контрольній групі позитивна динаміка була менш вираженою та не завжди статистично значущою. Концентрація MMP-8 поступово зменшувалася протягом всього періоду спостереження (з 3,95 до 1,50 нг/мл), що відображало зниження активності запально-деструктивних процесів. Рівень остеокальцину, навпаки, зростав (з 0,18 до 0,35 нг/мл), що свідчить про активацію ремоделювання кісткової тканини. Для sRANKL встановлено різке зниження відразу після лікування та незначне підвищення через рік, яке залишалося нижчим за вихідні значення. Виявлено сильний та середньої сили кореляційний зв’язок між MMP-8 та остеокальцином, а також між MMP-8 і основними пародонтальними індексами на етапі до лікування. Отримані результати підтверджують доцільність комплексної оцінки клінічних індексів та біомаркерів ротової рідини для моніторингу ефективності ортопедичного лікування у пацієнтів із дефектами зубних рядів.