Вплив диференційованої метаболічної терапії на рівень маркерів системної запальної відповіді у хворих на ревматоїдний артрит поєднано з артеріальною гіпертензією

Abstract

У хворих на артеріальну гіпертензію поєднано з ревматоїдним артритом дисбаланс прозапальних і протизапальних цитокінів розглядається як фактор ризику прогресування серцево-судинної патології. Проведено аналіз показників маркерів системної запальної відповіді та оцінка ефективності диференційованої метаболічної терапії з включенням мельдонію та L-аргініну аспартату на їх динаміку у хворих на артеріальну гіпертензію поєднано з ревматоїдним артритом. Пацієнтам проводили визначення рівнів інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-10 та високочутливого С-реактивного білка на початку дослідження та після дванадцяти тижнів проведеного комплексного лікування. У підгрупах пацієнтів, які додатково отримували метаболічну терапію, на тлі лікування протягом 3 міс. відзначалися достовірно більш виражене зниження інтерлейкіну-1β, більш високі показники інтерлейкіну-1β та більш низькі показники співвідношення ІЛ-1β/ІЛ-10 (р < 0,01). У підгрупі пацієнтів, які отримували мельдоній, відзначалося достовірне більш виражене зниження інтерлейкіну-1β, співвідношення ІЛ-1β/ІЛ-10 та ВЧ-СРБ порівняно з показниками другої та третьої підгруп (р < 0,05). У больных артериальной гипертензией в сочетании с ревматоидным артритом дисбаланс провоспалительных и противовоспалительных цитокинов рассматривается как фактор риска прогрессирования сердечно-сосудистой патологии. Исследованы показатели маркеров системного воспалительного ответа и проведена оценка эффективности дифференцированной метаболической терапии с включением мельдония и L-аргинина аспартата на их динамику у больных артериальной гипертензией в сочетании с ревматоидным артритом. Пациентам проводили определение уровней интерлейкина-1β, интерлейкина-10 и высокочувствительного С-реактивного белка в начале исследования и после двенадцати недель проведенного комплексного лечения. В подгруппах пациентов, которые дополнительно получали метаболическую терапию, на фоне лечения в течение 3 мес. отмечалось достоверно более выраженное снижение интерлейкина-1β, более высокие показатели интерлейкина-1β и более низкие показатели соотношения ИЛ-1β/ИЛ-10 (р < 0,01). В подгруппе пациентов, получавших мельдоний, отмечалось достоверное более выраженное снижение интерлейкина-1β, соотношения ИЛ-1β/ИЛ-10 и ВЧ-СРБ в сравнении с показателями второй и третьей подгрупп (р < 0,05).